Олек Пікулскі: Знімаючи обгортки…

Ukrainian Agency

Підіб’ємо інші підсумки події, якої з нетерпінням чекав весь український народ і значна частина світової спільноти, небайдужа до долі України.

Політика сучасної України впевнено асоціюється з коробкою цукерок. Однак, всередині, на відміну від знаменитої „Стріли“, замість цукерок кольорові фантики й обгортки. Можна нескінченно перечитувати передбачення та судження професійних і аматорських експертів-політологів, яких в Україні як „гречки в мішку“, але все це – процес ворожіння на розгорнутих фантиках. Робота у них така або хобі.

Резюмуючи те, що майже всі бачили, чули, читали, а дехто навіть брав участь, думали і промовчали…

Вибори демократичні
Міжнародні наглядові місії визнали президентські вибори 2019 демократичними і гідними. Коробка цукерок отримала гарну стрічку і пам’ятний пакет з впізнаваними логотипами. Дістанемо коробку, але не будемо відкривати її і віднімати шоколадки у професіоналів. Просто перевернемо і подивимося, що на коробці зазначено дрібним шрифтом.

Центральною подією 2019 року для українців, без сумніву, були вибори 21 квітня. Не гучні заяви попереднього президента про „успішне втілення реформ“ [1], „чудесний томос“, не інтриги П. Порошенка навколо „зустрічей з людьми впливу з ближнього і далекого Заходу“, „таємними домовленостями з Росією“, навіть не розповіді першої й останньої прем’єр-міністрині Ю. Тимошенко про кризу в економіці країни[2], „новий курс“, „новий мир“, „нову Батьківщину“ тощо.

Вибори проходили в умовах, що відповідають тенденціям розвитку сучасного медійного суспільства. Тому є паралелі з наявними культурно-розважальними програмами.

Конституційне право українських громадян дозволило їм масово та законно висловити свій протест і вимогу змін. Але значна частина населення не змогла це зробити через технічні причини.

„Кандидат в президенти“ безпардонно використовував[3] адміністративний ресурс[4] і „чорні“ технології, в основному не проти конкурента, а заради збереження свого статусу. Тільки з початком виборчої кампанії зрушили з мертвої точки обіцянки п’ятирічної давності. Постійно ховаючись за зручну ширму „у нас – безвіз“, „агресор-сусід“, „інвестиції зростатимуть“[5], українців відволікали, залякували і вульгарно дезінформували про реальні шляхи розвитку країни. Використовуючи явні прогалини і формальну казуїстику законодавства, влада України створила перешкоди для мільйонів українців за кордоном, які так і не змогли реалізувати своє конституційне право. Зокрема, МЗС України більше цікавила статистика про мільярди[6], що перераховуються трудовими мігрантами в Україну, ніж їх права.

Колишній президент відразу після виборів став одержимий політичним реваншизмом. Відкрито звучать вимоги про зменшення повноважень президента і перетворення України в парламентську республіку[7]. І знову продовжується гра слів – „будуть зростати інвестиції“, „ми наш, ми новий світ побудуємо, захід нам допоможе“, а це можливо тільки „при гарантові“, а не при „льотчику-шоуменові“.

Петиції[8] за відставку шостого президента, якого обрала більшість (73,22 %) населення України і попередження про „червоні лінії“ у внутрішній і зовнішній політиці, публічно озвучене групою громадських діячів-активістів стали „червоними прапорцями“, які ставлять на полюванні на вовків. „Мисливці“ – в основному прихильники попереднього президента, незадоволені результатами виборів. Однак є і більш цікаві „мисливці“.

Нового президента одними з перших привітало канадське керівництво Світового Конґресу Українців (СКУ). Крім формальних виразів поваги вибору українських громадян і пропозицій надання допомоги і співпраці, „делегація акцентувала на необхідності підтримки багатьох цінних реформ, які були запроваджені і повинні продовжуватись, наприклад, реформи системи охорони здоров’я“[9].

Високі представники СКУ запропонували створити позитивну платформу для мотивації українців діяспори „приїжджати в Україну, щоб змінити ситуацію“, включно з переглядом законодавства про громадянство. Крім того, нагадали про необхідність, з боку президента підтримувати „незахищених українських громад у світі, зокрема в Росії“. Новий президент подякував керівництву СКУ за „розбудову і консолідацію міцної мережі в діаспорі“ і виразив вдячність за підтримку України й українського народу.[10]

Наша мережа
СКУ є досить відома у вузьких колах світової спільноти мережева канадська суспільно-політична структура, що складається в основному (разом з керівництвом) з покоління українців, які народилися і зростали за межами сучасних кордонів України. В основі організації конгломерат безлічі культурних, громадських, фінансових, просвітницьких, спортивних організацій українських мігрантів, які осіли в Канаді і США наприкінці 19 століття, згодом і після 2 світової війни. Консолідуючи земляків-мігрантів, українські організації вели успішну ідеологічну боротьбу з комуністичним окупаційним режимом Радянського Союзу.

В період відновленої незалежности України СКУ входить до п’ятірки головних координаторів українського етнічного міжнародного співтовариства, хоча деякий час про таку організацію не знала навіть прикордонна служба України.

З 2003 року СКУ визнаний економічною та соціяльною радою Організації Об’єднаних Націй як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом.

Відомі події 2014-15 рр. змусили керівництво України шукати впливового громадського союзника в середовищі західної діяспори. Керівництво СКУ оголосило себе „єдиним координатором світового українства“. Маючи стабільне фінансування з численних приватних і етнічних мікрофінансових структур США і Канади, керівництво організації розгорнуло широкомасштабну інформаційну роботу в Україні, Європі та на інших континентах, підтримуючи гаранта і реалізуючи свої власні плани.

Отже, застосовуючи гасло „хто не з нами, той проти нас“ СКУ провело генеральну чистку по усій діяспорі, активно підтримав закриття українських центрів в „країні-агресорі“. Це призвело до ізоляції етнічних українців, які проживають, наприклад, в „країні-агресорі“ з найбільшою у світі кількістю діяспорян.

Добровольці, допомога
Ще восени 2014 року керівництво СКУ чітко визначило місце і статус організації в системі координат „Захід-Україна“. На заклик „Допоможемо Україні-Батьківщині!“ відгукнулися сотні тисяч українців, розкиданих по всьому світу. В Україну почав надходити значною мірою неорганізований, інтуїтивно зрозумілий потік гуманітарної допомоги, який просто розчинявся в просторі. Лише мізерна його частина потрапляла за призначенням. З плином часу волонтерський рух самостійно впорядкувався. Стало адресним та цільовим завдяки невтомній роботі активістів-волонтерів Європи, Америки і Канади. Тут керівництво СКУ зрозуміло, як важливо очолити подібне явище, стати офіційним „наглядачем“ над людською ініціятивою закордонних українців та „прапороносцем“ всього добровольчого руху. Представники СКУ зайнялися посередництвом у волонтерстві пов’язаного з військовими структурами України за участю керівництва країни. Користь була дійсно відчутна. Проблемами зайнялися нарешті закордонні професіонали.

Концепція „головного міжнародного гуманітарного посередника“ була виграшною для СКУ. Власне, „самі не робимо, а беремо участь, сприяємо“ і що важливо „поширюємо інформацію“ про себе, як про ключового учасника „проєктів“. В результаті СКУ завоював авторитет і став пізнаваний ціною патронажу безлічі організацій і приватних ініціятивних громадян, які безпосередньо здійснювали реалізацію проєктів, в основному за свої кровно зароблені на чужині гроші. Результати дійсно вражаючі.

Серед них:
СКУ офіційно і одноосібно представляє українську діяспору;
З 2014 року у СКУ є офіс і постійний представник в Києві;
Витрати СКУ співфінансуються з бюджету України;

СКУ домігся визнання від керівництва України себе, як єдиної спостережної місії за „етнічною та креативною“ ознакою з міжнародним статусом;

СКУ доклав зусиль для згортання діяльності Української всесвітньої координаційної ради (УВКР) назвавши її „морально застарілою“ і яка не відповідає „міжнародним стандартам“. Представники УВКР намагалися підтримувати зруйновані зв’язки між українцями за кордоном і Україною.

Однак СКУ підтримав створення фейкових українських організацій у „країні-окупантові“ для ілюзії співпричетності до долі українців Росії і для реанімації безперспективного проєкту суспільно-політичного союзу під керівництвом своїх ставлеників;

СКУ добився від Національного банку України випуску пам’ятної монети (за рахунок держави) в зв’язку з ювілеєм організації і для подальшої своєї популяризації на території України.

Колишній керівник СКУ А. Лозинський зауважив одного разу, що організація з Торонто „перетворюється  в справжню партійну структуру“. По суті він має рацію, в даний час СКУ можна вважати організацією, членство в якій можливе виключно з ініціятиви керівництва СКУ. Статутні заходи мають формальний і пафосний характер, проходять в режимі жорсткої конфіденційності. Рішення приймаються виключно верхівкою керівництва безальтернативно і без розголосу.

Восени 2018 р. керівництво СКУ організаційно „перезавантажилось“ та стало ґрунтовно готуватися до весняних подій. СКУ розгорнув активну аґітацію в середовищі українців в підтримку безальтернативній кандидатурі п’ятого президента України, отримуючи в допомогу адміністративний ресурс, що спішно нагороджує особливо корисних для себе представників діяспори державними відзнаками.

До всього іншого:
Керівництво СКУ склало тісний тріумвірат спільно з президентом і керівництвом МЗС, що дозволило взяти під контроль діяльність дипломатичних представництв України щодо українських закордонних організацій і виступати від імені держави на міжнародній арені.

Представники СКУ вміло маніпулюють критичними питаннями сучасної української політики: „польсько-українське питання“, „релігійне питання“, „голодомор“, „політичні в’язні, „військова агресія“, „тоталітарний режим“, „євроінтеграція“ тощо. Однак для України ця важлива основа в контексті заяв керівництва СКУ сприймається тільки як елемент виступу адвоката в суді, коли після процесу (чим би він не закінчився) він отримає гарантовану винагороду і покладе ще одну справу в свою професійну скарбничку.

СКУ встановив формальні і неформальні відносини з владними структурами країн, які так чи інакше мають відношення до України або українців як етносу. Тоді ж керівництво СКУ заявило, що „робить ставку виключно на людей впливу“ в цих країнах. Прості українці і їхні проблеми залишилися поза увагою.

Наш конгрес
В українській лексиці „конґрес“ має два значення: як „організація“, і як „важливий об’єднуючий захід“, який періодично повторюється. Обидва поняття означають структурування, ієрархію, субординацію, формалізацію, політику й ідеологію. Сучасне етнічне масонство в середовищі західного українства – явище закономірне.

Без схвалення або участі СКУ не відбудеться жоден захід української діяспори і не тільки діяспори. СКУ ревно ставиться до всього, що пов’язано з поєднанням понять „конґрес“ і „український“. Наприклад, коли у 2018 році в Празі відбувся „Перший Національний Український Конґрес“ громадян України та свідомої діяспори, незгодних з владою та президентом і натхненних авантюризмом громадянина з Америки, керівництво СКУ поспішило голосно заявили, що „Українська діаспора не знає про жодний інший конгрес українців“ і „український конґрес“ може бути тільки один – „СКУ“, а „іншим не бувати“.

Про всяк випадок СКУ заручилося підтримкою української влади, яка оголосила головуючого празьким „українським конґресом“ поза законом, незважаючи на його патріотичні плани реформування Батьківщини. СКУ вирішило залишити щорічний пенсіон своєму „братському конкуренту“ – УВКР. 400 „долярів“ – так оцінили „світові“ боси свої занепокоєння і взаємну лояльність.

Слід відзначити, у СКУ залишилися нереалізованими ряд ініціятив, які виникли ще при режимі В. Януковича та п’ятому президентові і поки не мають гарантій їх продовження. Як таких, власних проєктів у СКУ немає. Є перелік ключових напрямків в політиці організації, які необхідно постійно наповнювати діяльністю і подіями.

Це все потребує постійного і значного фінансування, яке не можна отримати через пожертви окремих співчуваючих. Тому, очевидно, керівництво СКУ зацікавлене в продовженні політичного партнерства з уже з колишнім президентом, в якості прем’єр-міністра парламенту. А при нинішній владі – залишатися „сірим кардиналом“ в керівництві країни, яке необхідно щільно підсадити на „західне партнерство“, постійно оцінюючи діяльність новообраної голови держави нагадуючи про „червоні лінії“, або штрикаючи гострим у бік, подібно поводирю слонів у цирку.

Постійна участь спостережних місій СКУ у виборах в Україні протягом багатьох років є, напевно,  частиною амбітного плану керівництва „партії“ домогтися впливового авторитету, зокрема, в Європі як організації, яка претендує на статус повноцінного гравця на міжнародній політичній арені, точніше „політичного адвоката“, який претендує на геополітичний рівень. Решта „співробітників“ „адвокатської контори“ виконують роль секретарів і наглядачів за цільовою аудиторією, яка має чітко виражений політичний зміст. Комісії СКУ мають дуже гучні назви і „світовий“ рівень компетенції. Проте мета у майже двох десятків „комісій“ одна – обслуговування політичної діяльності СКУ і побудова „надбудови“.

Комісії
Якщо глянути на діяльність комісій СКУ, наприклад комісія щодо захисту прав українців „де б вони не проживали і ким би вони не були“ „Людських та Громадянських Прав СКУ“ проводить виключно довідкову діяльність, займається гучними політичними випадками і чомусь в одному напрямку. Численні проблеми трудових мігрантів у Європі поза увагою, тому що їх, на думку СКУ, „не існує“. Також відсутній зворотний зв’язок для спілкування з представниками „комісії“.

Добрий приклад політичної метушні керівництва СКУ та його амбіцій це „Конференція українських молодечих організацій Світового Конґресу Українців (КУМО)“, тепер відома як „Світовий конгрес українських молодіжних організацій“ або простіше СКУМО. Створена „молодіжна комісія СКУ“ за ініціятивою СКУ та очолювана ставлеником СКУ, складалася традиційно з кількох постійних ангажованих „керівників“ немолодіжного віку. В 2012-2016 рр. організація не була зареєстрована як юридична особа, але „керівник“ об’єднання відкрито заявляв про її офіси на європейському континенті і діяв від імені „юридичної особи“, беручи публічну відповідальність за договірні відносини з офіційними структурами в Україні та країнах ЄС, в тому числі за фінансові операції.

Статут організації не дотримувався, тому що його не існувало. На території України за фінансової підтримки органів влади проводилися регулярно заходи, що мали гучні міжнародні гасла, заяви і прес-релізи. Навколо керівництва зібралося немало випадкових людей, які намагалися налагодити бізнес-контакти. Паралельно лобіювалися певні політичні сили і конкретні депутати Верхової Ради і ніхто практично не був зацікавлений у розвитку організації. Стало зрозуміло, що пафосні голови СКУМО забезпечують гучну рекламу СКУ і створюють умови для співпраці з владними режимами.

СКУ у зв’язці з дочірнім Європейським конгресом українців (ЕКУ) сприяло у виділенні коштів на „проєктну діяльність“ своїх протеже за фінським принципом „наші кава, ідеї – ваші бензин і автомобіль“. Частина проєктів була реалізована тільки „на папері“ або тільки вузьким колом керівництва СКУМО. Ця „кишенькова“ організація повинна була збирати молодь пострадянського простору і віддалених зарубіжних громад українців задля презентації СКУ, як „єдиного координатора всіх без винятку діяспорян “, не більше того.

Спостереження за виборами 2019
Місія СКУ зі спостереження складалася (в даний час продовжує свою роботу – до заключного звіту) з корпусів спостерігачів від СКУ та УККА. Нашвидкоруч (від 7 лютого 2019 року) внесення змін до законів про вибори, зокрема щодо недопущення всіх осіб, які є громадянами (підданими) держи, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, передусім відзеркалились по представниках найбільшої у світі української діяспори. Так досвідченим російським волонтерам, навіть зі статусом „закордонного українця“ і законними підставами перебувати на території України, не було дозволено спостерігати за виборами. Підтримуючи ілюзію „єдності“, українцям було запропоновано стати „перекладачами“ з неофіційним статусом і наслідками.

Отже, „креативність“ місії СКУ полягала в створенні „інноваційного“ корпусу довготермінових спостерігачів (офіційних), які б могли виконувати свої обов’язки „не приїжджаючи в Україну“ і здійснювати „моніторинґ інтренет ЗМІ“ до виборів, після виборів і на період до очікуваних парламентських виборів, зручно сидячи на кухні або на дивані. Моніторинґ тривав майже 2 місяці.

Проміжний звіт СКУ про роботу „довгострокових спостерігачів“ містить сенсаційні відкриття:

„Більшість населення в більшості країн світу впевнені в тому, що брехня – всюди, і вона є частиною політики“;

„Російська дезінформація повідомляє, що правди немає як такої, тому що правда у кожного своя“;

„Протистояння в суспільстві існують, тому що само суспільство розвивається і змінюється світ“;

„Росія офіційно заявила, що крім неї в світі немає адекватних країн“;

„Росія дуже хоче захопити Україну, так як це „failed state“ (ред. неспроможна держава) з важкою економікою. Так Росія вирішить всі її фінансові проблеми, сподіваючись на пом’якшення санкцій для себе“;

„Всі тролі, боти в світі – російського походження, тому що російські хакери найкрутіші в світі“;

„Новинами з Росії цікавляться українці 28 країн світу, навіть в центрі Африки“;

„Скажімо чесно, що думають про Україну українці: на виборах будуть знову порушення і фальсифікації, результати не покажуть сподівання народу. Результати за кордоном – чого хотіли насправді. В Україні важко провести дійсно чесні і прозорі вибори – завдяки адмінресурсу. Немає гідних кандидатів, крім уже колишнього президента, тому що, взагалі, Україна – країна невдала і проблемна“;

„Наявність дезінформації з’ясували, але не можемо визначити її ступінь“;

„Все вищесказане – неправда! Україна насправді зовсім інша!“;

„Знайшли три статті, які мають різку форму викладу, контекст ми купували і не зовсім вірно зробили переклад – але це не важливо“.

Звіт не містить ні статистики, ні аналітики. Можливо, вони з’являться тільки після виборів в парламент України? Поки це просто баночка з аналізами приватного порядку людини, який впав з утопії на грішну землю.

З упевненістю керівництво місії заявило одне: „факти використання адмінресурсів не встановлені“. Вірно, вони використовувалися до виборів. Місія не звертала на це уваги, тому що „спостерігала“ в інтересах „гаранта“.

За останні кілька років СКУ дійсно активно „створювало і консолідувало“. Важливо зрозуміти – не „що“ або „кого“, а „яким чином“.

Фейки
Повернемося до змісту недавньої зустрічі представників СКУ з новообраним гарантом. У бесіді згадали „незахищених українців“, зокрема сусідньої держави. У керівництві СКУ знаходяться два члени організації, що „дивляться“ за „найбільшою частиною діяспори“. Не настільки важливо „хто“, важливіше – „яким чином“.

„Регіональний віце-президент“ СКУ – „всієї Русі“ і заодно – „Центральної і Західної Азії“ (очевидно відчувається дефіцит кваліфікованих громадських кадрів) має досить дивні посади в країні проживання – „член правління Українського конгресу Росії“ і „голова новоствореної організації „Міжрегіональне громадське об’єднання Український Конгрес“. Обидві мережеві фейкові організації визнаються і мають довіру у СКУ як „координаційні структури українців Росії“. Детальна інформація про ці організації в мережі Інтернет відсутня, але згідно заяв СКУ, вони існують.

Не менш дивні посади у „заступника президента СКУ“ – все в тих же фейкових організаціях у наших північних сусідах. „Батько“ декількох нереалізованих проєктів безперспективних, конфліктних громадських організацій, які повинні були під його керівництвом „сконсолідувати“ українців Росії. Реалізації „перешкодили“ банальні причини:

статути „культурно-просвітницьких“ організацій мали відверто політичний зміст, а керівні органи мали нетрадиційну форму;

директивний принцип об’єднання членів організації;

амбіції, зверхність, особисті інтереси, відсутність розуміння і солідарності;

зацікавленість СКУ в ситуації, коли організації вихідців з України не зареєстровані.

Створення понад сорока фейкових організацій, за порадою керівництва СКУ, „батько“ і громадянина північного сусіда кілька сезонів перебував в Україні і довірливо розповідав історії, що знаходиться в „опалі“ і нібито „отримав заборону“ на в’їзд в державу, громадянином якої він є і по цей день.

Тепер це в минулому, а сьогодні обидва „керівника-наглядача“ продовжують поширювати від імені фейкових організацій заяви, що містять інформацію „міжнародного значення“ для створення гучних інформаційних прецедентів „світового“ рівня.

МЗС України опублікувало проєкт редакції закону про „статус закордонного українця“ (зміст не змінювався з 2012 р.), який наводить на думку можливе скасування через деякий час. Очевидно, є думка, аналогічна заявам[11] міністра транспорту України, чиї тези[12] призводять до висновку, що українцям сусідньої північної держави немає потреби бувати на Батьківщині.

Отже, користуючись складною внутрішньополітичною і зовнішньополітичною ситуацією не тільки в Україні, але і в Європі, останні кілька років міжнародна політична структура успішно реалізує свою інтеграцію в структури влади України в інтересах іноземних держав і у власних.

Поступово в Україні з’являться нові обличчя з-за океану, які під гаслами боротьби з комунізмом, радянським минулим, тоталітаризмом, геноцидом, військовою агресією в Європі будуть вирішувати економічні питання: за посередництво в українському питанні вони отримають адекватні комісійні і задовольнять своє самолюбство. І це також в інтересах Європи – перетворення України на сировинний придаток руками українців.

Але чи потрібно це новому поколінню українців, котрі залишають рідну хату, подібно чумакам, поневірявшись по задвірках Європи або подібно гайдамакам, шукають щастя в чистому полі своєї країни?

[1] Money Still Rules Ukraine // сторінки “Foreign Policy”, 2015. – 25 серпня. Режим доступу: https://foreignpolicy.com/2015/08/25/money-still-rules-ukraine-poroshenko-corruption/.

[2] Юлія Тимошенко: Влада відповідатиме за завищені тарифи та розкрадання армії // сторінки “ВО “Батьківщина””, 2019. – 6 березня.  Режим доступу: https://ba.org.ua/yuliya-timoshenko-vlada-vidpovidatime-za-zavishheni-tarifi-ta-rozkradannya-armi%D1%97/.

[3] Київщина: Рада Регіонального Розвитку використовується для ймовірної прихованої агітації на користь кандидата в Президенти // сторінки ГО “Опора”, 2019. – 16 березня. Режим доступу: https://www.oporaua.org/news/vybory/vybory-prezydenta/vybory-prezydenta-2019/16928-kiyivshchina-rada-regionalnogo-rozvitku-vikoristovuietsia-dlia-imovirnoyi-prikhovanoyi-agitatsiyi-na-korist-kandidata-v-prezidenti.

[4] ОПОРА запідозрила Порошенка у можливій прихованій агітації (фото) // сторінки “УНІАН”, 2019. – 17 березня. Режим доступу: https://www.unian.ua/elections/10482291-opora-zapidozrila-poroshenka-u-mozhliviy-prihovaniy-agitaciji-foto.html.

[5] Інвестиції будуть захищені і розвиток виробництва триватиме – Президент. // сторінки “Укрінформ”, 2019. – 25 лютого. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/2647912-investicii-budut-zahiseni-i-rozvitok-virobnictva-trivatime-prezident.html.

[6] Динаміка обсягів приватних грошових переказів в Україну. // сторінки “Національний банк України”. Режим доступу: https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=19208355.

[7] Петро Порошенко // twitter “Петро Порошенко”, 2019. – 17 квітня. Режим доступу: https://twitter.com/poroshenko/status/1118485229277257728.

[8] Відставка Президента України Володимира Зеленського у разі невиконання своїх обіцянок. // електронні петиції “Адміністрація Президента України”, 2019. – 22 травня. Режим доступу: https://petition.president.gov.ua/petition/53638.

[9] Делегація Світового Конґресу Українців зустрілася з Президентом України Володимиром Зеленським, щоб обговорити ключові пріоритети // сторінки “Світовий Конґрес Українців”, 2019.  – 22 травня. Режим доступу: http://www.ukrainianworldcongress.org/news.php/news/1976.

[10] Новини. Делегація Світового Конґресу Українців зустрілася з Президентом України Володимиром Зеленським, щоб обговорити ключові пріоритети // сторінки “Світовий Конґрес Українців”, 2019.  – 22 травня. Режим доступу: http://www.ukrainianworldcongress.org/news.php/news/1976.

[11] Міністр Омелян дав категоричну пораду українцям, чиї родичі живуть у РФ //  сайт “Західної інформаційної корпорації”, 2018. – 17 серпня. Режим доступу: https://zik.ua/news/2018/08/17/ministr_omelyan_dav_kategorychnu_poradu_ukraintsyam_chyi_rodychi_zhyvut_u_rf_1388975

[12] Міністр Омелян порадив тим, хто хоче їздити до Росії, брати автомат і відвойовувати Москву // сторінки “iPress”, 2018. – 13 жовтня. Режим доступу: https://ipress.ua/news/ministr_omelyan_poradyv_tym_hto_hoche_izdyty_do_rosii_braty_avtomat_i_vidvoyovuvaty_moskvu_268791.html