Непотрібні українці. Як за кордоном асимілюють вихідців з України

Ukrainian

11 жовтня 2014 року, барселонський район Віла де Ґрасія, Іспанія.

58-річного активіста Олександра з України представники терористичного угрупування Антіфа б’ють шоломами допівсмерті. Це все відбувається на очах його дружини в публічному місці за тихого споглядання осіб в цивільному, яких потім було ідентифіковано, як співробітників поліції Mossos d’Esquadra. „Слава Новоросії! Українці фашисти“ – вигукують каталонці штовхуючи громадян України.

„Бути українцем в автономній області Каталонії небезпечно“, – повідомляє українському інформаційному агентстві нових медіа Ukrainian Agency кореспондент місцевого іспанського видання Маріа Діаз.

У листопаді 2016 року над деякими особами, які відверто сповідують ідеологію так званої Антіфи, відбулося прикінцеве судове засідання. П’ять місцевих неоантифівців та одного громадянина Італії обвинувачують у жорсткому побитті українців. Фізична розправа від 11 жовтня 2014 року стала наслідком політичних дебатів на тему Донбасу в клюбі каталонських індепендентистів „Ла Торна“ у барселонському районі Віла де Ґрасія.

Доленосного дня в клюбі, назву якого можна дослівно перекласти українською як „Поворот“, відбулася акція під гаслом: „Солідарність з антифашистським Донбасом“.

Таким чином у відомому закладі, який полюбляють відвідувати комуністи-троскісти, імперці-дуґіновці, фашисти-анархісти, організатори з каталонськими лівацькими елементами з подачі іноземних чинників, організували чергові публічні дебати на підтримку та пропаганду терористично-сепаратистських угруповань в донецькій та луганській областях.
Впродовж більше двох годин безкарно лунала антиукраїнська пропаганда.

На зборах були присутні близько 30 громадян України, які – після виступів симпатиків міжнародного тероризму – отримали від організаторів 5 хвилин для того, щоб пояснити українське бачення російської війни в Україні. Частина активістів була у вишиванках.

Згуртованість та виступ українців дуже не сподобався каталонським “антіфа”. Вони перебивали наших співвітчизників постійними агресивними та голосними вигуками подібними до “но пасаран”, “фашісти” тощо. Коли українці зрозуміли, що будь який діалог з місцевою „антіфою“ неможливий, покинули обговорення.

За межами обговорень вертаючись домів українці були оточені бандою молодиків. Українців штовхали, погрожували своїми мотоциклетними шоломами, продовжували обзивати “фашістами” і різними шляхами провокували на силовий конфлікт.

Українці прийшли на публічні збори абсолютно з мирними цілями й хотіли донести до каталонців правду про російську війну в Україні. Активісти були неготові до професійно-спланованого конфлікту та робили усе, аби його уникнути.

Головною жертвою провокації став, тоді 58-річний, український активіст Олександр. Українцеві під час сутичок Жорді П. М. наніс смертельний удар у голову мотоциклетним шоломом. Олександр впав на долівку, його вишиванку залила кров. Дружина Олександра Тетяна закрила своїм тілом чоловіка і таким чином врятувала йому життя.

До прибуття поліції, яка спочатку навмисно не реагувала на дзвінки – вчасно не приїхала на виклик, українців атакує інша група “борців з фашістами”. З’ясовано, що членами другої групи були Рауль К., Оріоля Л. та 48-річний громадянина Італії Массімо Д. Щільно татуйований та частково вбраний у військовий однострій, Массімо, погрожуючи беззбройним українцям холодною зброєю, зміг відбити затриманого Жофре Ф. Г.

У переддень анонсованої на 11 жовтня 2014 року антиукраїнської акції Генконсул України в Барселоні Олександр Хрипунов звертався з офіційним повідомленням до місцевої поліції та застерігав про можливі провокації щодо громадян України, однак саме в той момент, коли на українців відбулися декілька спланованих нападів і жорстоке побиття, поліції не було на місці.

Каталонські слідчі кваліфікували діяння нелюдів, як спробу вбивства, головна жертва „антіфівців“ Олександр пробув 47 днів в індукованій комі у відділенні інтенсивної терапії лікарні “Сант Пау” в Барселоні. Він не міг самостійно дихати. В Україні майже всі ЗМІ інформували про трьохденну кому, найбільше дезінформували у телевізійній службі новин каналу 1+1.

Трійця нападників – Жорді П. М., Жорді Ш. Б. та Жофре Ф. Г. компенсували деякі затрати пов’язані з лікуванням, але Олександр досі потребує сторонньої допомоги для того, аби пересуватися чи готувати їжу.

Внаслідок побиття Олександр отримав важку черепно-мозкову травму, забої, переломи, внутрішню кровотечу – як результат, до сьогодні українець страждає на дезорієнтацію та посттравматичну втрату пам’яті, навіть не пригадує доленосного дня.

За матеріалами процесу Жорді П. М., Жорді Ш. Б. та Жофре Ф. Г. “під впливом своєї радикальної ідеології, вважали фашистами не лише український уряд, але й всіх, хто захищає державну цілісність України”.

З’ясувалося, що нападники, зокрема Жорді П. М. та Жорді Ш. Б. є також активними членами радикальної лівацької банди футбольних хуліганів “Деспердісіс”, які “ганяють” за барселонський футбольний клуб “Сант-Андреу”, що грав четвертий дивізіон іспанського чемпіонату у “терсері”.

Ідеологія антіфа, як сукупність різних людиноненависницьких політичних течій, в українському питанні ворожа до всього українського, а у гібридному варіанті під впливом неомарксистських поглядів в сучасні демократичній обгортці, ксенофобних і терористичних угрупувань, підриває суверенітет і територіальну цілісність України та може загрожувати національній безпеці України.

Через два роки й один місяць після побиття, за підсумками короткого судового засідання, на яке не були запрошені жертви, які вельми незадоволені упередженими діями свого адвоката та кволістю дій представників консульства України в Барселоні, нападники отримали мінімальні тюремні терміни – в обмін на те, що не подаватимуть апеляції та відбудуть призначене їм покарання.

Суд врахував попередні домовленості між головною жертвою Олександром та адвокатами злочинців.

Підсудного Jordi P. M. (28) засуджено до 4 років тюрми. Jordi X. B. (29) разом Jofre F. G. (30) отримали по 3 роки тюрми, згідно статтями КК Іспанії “спроба вбивства” та “дискримінація з ідеологічних причин”.

Згадані засуджені визнали себе винними та ґарантували виплату грошового штрафу чотирьом іншим українцям, які постраждали від їхнього нападу.

Інші злочинці уникнули ув’язнення, бо співпрацювали із слідством, щоб їх було засуджено до одного року тюрми – це Raúl Q., Oriol L. й громадянин Італії Massimo D. Згідно іспанського законодавства для всіх, у кого термін засудження менше двох років, не передбачене фізичне перебування за ґратами.

Позиція українського подружжя Олександра та Тетяни дозволила суттєво знизити термін тюремного покарання, зокрема для Жорді П. М. та для його співучасників. Офіційно усі вони розкаялися у своєму злочині, намагалися контактувати з потерпілими, цікавилися їх почуттям і станом здоров’я.

Останнім часом іспанське законодавство значно обмежує іноземну присутність, досить помітно асимілює або безповоротно знищує ідентичності національних меншин, проте представників української діаспори чисельно зростає, в першу чергу за рахунок сезонних ґастарбайтерів, та вже нараховує за оцінками іспанської сторони 102 тис. осіб різних статей, зокрема 65 % жіночої, 35 % чоловічої, 0,5 % неідентифіковані.

Українська діаспора разом з громадянами України, які проживають за межами України становить приблизно 2 млн 819000 осіб – це 0,497 % населення Європи. У надбудовах організацій, які займаються українцями, озвучують інші цифри – в Європі 5-7 млн українців.

У деяких колах істориків і дослідників, найдавнішою українською діаспорою вважають русинів-українців Бачки та Срему. Їхні громади досі існують в регіонах сучасних держав Сербії та Хорватії. Сьогодні – це приблизно 20 тисяч осіб, які є нащадками переселенців із українських етнічних територій сучасної північно-східної Словаччини, південних частин Румунії та з південного заходу України, які в другій половині 18 століття, гнані злиднями та безземеллям, переселилися на Балканський півострів.

Румунський діагноз епохи пандемії